Святитель Микита, єпископ Новгородський, в молоді роки вступив до Києво-Печерського монастиря і незабаром виявив бажання піти в затвор. Ігумен попереджав його про передчасність такого подвигу для молодого ченця, але він, сподіваючись на свої сили, не послухався. У затворі святий Микита впав у спокусу. Диявол явився йому у вигляді Ангела, і недосвідчений подвижник поклонився. Біс дав йому пораду, такому,який вже нібито досяг досконалості: "Ти не молися, а тільки читай і вчи інших, а я буду молитися за тебе", - і став близько затворника, роблячи вигляд, що молиться за нього. Зваблений чернець Микита перевершив усіх у знанні книг Старого Завіту, а про Євангеліє ні говорити, ні слухати не хотів. Києво-Печерські старці прийшли до звабленого і, помолившись, відігнали від нього біса. Після цього преподобний Микита, залишивши з благословення старців затвор, жив у суворому пості й молитві, більш за все вправляючись у послусі та смиренні. Милосердний Господь, за молитвами святих старців, звів його з глибини падіння на високу ступінь духовної досконалості. Згодом він був поставлений єпископом до Новгорода і за своє святе життя був нагороджений від Бога даром чудотворення. Одного разу під час посухи він молитвою звів дощ з неба, в другий раз по його молитві припинилася в місті пожежа. 13 років керував святитель Никита новгородською паствою і мирно помер у 1109 році. У 1558 році, за царя Івана Васильовича, відбулося прославлення святителя. Мощі його спочивають нині у церкві святого апостола Пилипа в Новгороді.