"Покаяння двері, відкрий мені Життядавче!" Саме такими словами закликає нас свята Православна Церква до покаяння під час Великого посту. Покаяння це умова і початок правдивого християнського життя. Сам Спаситель в Своїх перших словах закликає нас до покаяння " покайтесь, наблизилося бо Царство небесне " ( Мф. 4.7). Проте що означає покаяння ? Навіщо воно потрібно людині? В суєті земного повсякденного життя ми часто над цим не замишляємось. І саме  піст дає нам відповіді на всі ці запитання.

Піст – справжня школа покаяння, в якій кожна людина з року в рік  повинна вчитись поглиблювати свою віру, переглядати своє життя і, на скільки можливо, його змінювати. Хоча для багатьох з нас піст складається з певної кількості формальних  правил: утримання від їжі, танців, розваг тощо. Але крім цього ми забуваємо що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше найліпше годилося б означити як особливу атмосферу, настрій, тобто стан духу, розуму і серця, який впродовж семи тижнів наповнює все наше життя. Мета посту полягає не в тому, щоб примусити нас до формальних зобов'язань, але в тому, аби пом'якшити наше серце, щоби воно стало чутливим до духовної реальності, відчуло досі приховану спрагу спілкування з Богом. Мета посту – звільнення людини від беззаконної тиранії плоті, від підкорення духу тілу і його потребам, що є трагічним наслідком первородного гріха, гріхопадіння людини. Лише після довгих і терплячих зусиль ми осягаємо, що " не хлібом єдиним жива людина" і відновлюємо в собі провідну роль духу. За самою своєю істотою це має бути тривалий і наполегливий подвиг. Чинник часу в ньому дуже важливий, адже насправді потрібно доволі багато часу, аби з коренем вирвати загальну і звичайну хворобу, що її люди почали трактувати як нормальний стан. Наука аскетичного посту, що здобула досконалість у чернечій традиції, визнана всією Церквою. Тут ми бачимо справдження слів Христа, що сили пекла, які поневолюють людину, можуть бути подолані лише молитвою і постом . Це піст, заснований на прикладі Самого Христа, Котрий постився сорок днів і потім зустрівся віч-на-віч із сатаною; в цій зустрічі було повалено схиляння людини перед самим лише хлібом і започатковано її духовне визволення. Саме для цього Церква, як любляча мати, встановила для своїх вірних чад чотири періоди в році для посту : Різдвяний - перед Різдвом Христовим, Петрівський – перед днем пам'яті святих апостолів Петра і Павла, Успенський – перед Успіням Божої Матері та Великий піст – перед Великоднем. Чотири рази на рік Церква кличе нас очиститись, звільнитись від рабства плоті святим зціленням посту і щоразу результат цього лікування залежить саме від кожного з нас. Чи зможемо ми встояти перед спокусою диявольською, і успадкуємо Життя  Вічне,  чи навпаки піддамось їй і впадемо в гієну вогненну.

Для того щоби перемогти в цій боротьбі ми повинні наслідувати Самого Спасителя, Який прийшов в цей світ для знищення хвороби, внесеної Адамом у життя, показує приклад цього протиборства. Своє служіння Спаситель починає постом : " Попостився сорок днів та сорок ночей, наостанку зголоднів" ( Мф. 4.2). Голод - це той стан, коли ми усвідомлюємо нашу залежність від чогось. Це та межа, за якою я або вмираю від голоду, або, наситивши своє тіло, усвідомлюю знову, що я живу. Іншими словами, це той момент, коли перед нами встає ультимативне питання: від чого залежить моє життя? І тому що питання це не відвернене, тому що саме життя мого тіла залежить від його вирішення, момент цей виявляється і спокусою. Сатана прийшов до Адама в раю, він прийшов до Христа в пустелі. Двоє голодних чоловіків почули його слова: їж, бо твій голод показує, що ти цілком залежиш від поживи, що твоє життя в поживі. І Адам повірив і став їсти; Христос відкинув цю спокусу і сказав: не хлібом єдиним буде жива людина, але Богом. Він відкинув цю всесвітню неправду, що Сатана вселив усьому світові, зробивши її такою, що не піддається обговоренню, очевидною істиною, основою всього людського світогляду, основою науки, медицини і, може стосуватися, навіть релігії. Відкинувши цю неправду, Христос відновив вірне співвідношення між поживою, життям і Богом, те співвідношення, що порушив Адам, і яке ми усе ще порушуємо щодня.

Для християн піст це участь у пісному досвіді Самого Христа, яким Він звільнив нас від абсолютної залежності від їжі, матерії і світу. Але визволення наше ні в якому разі не може бути повним. Ми все ще живемо у пропащому світі, у світі старого Адама, і, складаючи частину цього світу, ми усе ще залежимо від їжі. Але тому що смерть, через яку всі ми повинні пройти, переможена Смертю Христовою і стала переходом у життя, пожива, що ми куштуємо, і життя, що ця їжа підтримує, може стати життям у Богові і для Бога. Частина нашої поживи вже стала "поживою безсмертя" — Тілом і Кров'ю Самого Христа. Але навіть щоденний, "насущний хліб", що ми одержуємо від Бога, може в цьому житті, у цьому світі бути тим, що підтримує і зміцнює наше спілкування з Богом, а не віддаляє нас від Нього.

Однак тільки піст може здійснити це перетворення, дати нам істотний доказ того, що наша залежність від їжі і матерії не остаточна, не абсолютна і що в поєднанні з молитвою, благодаттю і служінням Богові ця залежність сама хоче стати духовною. Все це означає, що зрозумілий по-справжньому, в істинному своєму значенні, піст є єдиним засобом відновлення в людині її справжньої природи.

Піст — справжня боротьба проти диявола, це виклик всеосяжному законові, що робить диявола "князем світу цього". Якщо людина голодна, але розуміє, що вона дійсно може не залежати від цього голоду, не загинути від нього, а навпаки, перетворити його на джерело духовної влади і перемоги, тоді нічого не залишиться від тієї великої неправди, у якій ми живемо з часів Адама.

Піст — мистецтво, яким в досконалості володіли святі; було б небезпечно і самовпевнено з нашого боку намагатися опанувати цим мистецтвом без духовного міркування, без належної обережності. Усе великопісне богослужіння постійне нагадує нам про труднощі, перешкоди і спокуси, що встають перед тим, хто розраховує на власні сили, а не на Бога.

Ось чому нам необхідна духовна підготовка для пісного подвигу. Вона полягає в тому, щоб, по-перше, просити допомоги Божої, а, по-друге, у тім, щоб весь наш пісний подвиг був зосереджений на Богові, спрямований до Нього. Ми повинні поститися заради Бога. Ми повинні відчути Його присутність у нашім тілі, що стає Його храмом. Тому і до тіла, і до їжі, до всього способу життя нашого ми повинні ставитися з релігійною повагою. Усього цього треба досягти ще заздалегідь, щоб до початку самого Посту ми були духовно озброєні, передбачаючи духовне змагання і перемогу.