Прилуки - древнє ,звеличене в історії містечко ,згадка про яке сягає сивої давнини,і на протязі століть Добрий Господь обдаровує його достойниками . 20-21 серпня 2009 року , козацька формація  храму Різдва Пресвятої Богородиці разом з своїм духівником протоієреєм Віталієм Юрочко ,з благословення єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона  відправилась в дорогу до не менш славного краю –волинського ,а саме до Свято -Георгіївського монастиря що на козацьких могилах .

Козаки ОПКП імені П.К.Сагайдачного наче окрилені рушили до козацької святині, до місця яке є святим , до святині яка ось вже протягом кількох століть дбає про добру славу козацького роду, про подвиг який не підлягає забуттю .

Прибувши до монастиря всі були вражені гостинністю і привітністю монахів .

Благочинний монастиря ієромонах Никон провів нас на територію обителі, сам безпосередньо був оповідачем про кожен клаптик цієї святині яку освятили своєю кров’ю мученики за віру і батьківщину. Паломники увійшли до храму , в якому перед боєм Богдан Хмельницький молився і причащався, і хай хто скаже про духовність роду нашого-вольного, після оповіді ,по молитві усі спустились в підземелля, і підземними коридорами дійшли до усипальниці –місця останнього спочинку борців за волю і за віру.

Панахиду служили спільно - братія монастиря і полковий духівник, після молитви козаки на чолі з отаманом Олегом Дурбаловим  вирушили до місцини де знаходилася ставка Богдана Хмельницького. Опісля всі разом побували на місці спочинку останнього оборонця переправи Івана Нечая. А неподалік місце загибелі трьохсот козаків , де збереглось два древні козацькі хрести , на цьому місці була звершена панахида по закінчені якої отаман ,висипав на могилки землю взяту з рідної прилуччини  , а саме з –під собору Різдва Пресвятої Богородиці .

Приємно констатувати що і в наш час,є монахи про яких можна ствердно говорити що вони самовіддано служать Господу Богу,є люди і в незалежній Україні які гідно продовжують справу розпочату лицарями духу і відваги. Приємно що як і в козацькі часи так і тепер всяка справа починається і завершується молитвою.

Усі переповнені відчуттям того що звершено щось величне повертались до дому. Хоча кожен паломник обіцяв при першій нагоді повернутись до козацького монастиря…

Андрій Сікалов,

учасник паломництва