7 грудня (24 листопада за старим стилем) Православна Церква згадує пам’ять святої великомучениці Катерини. Студенти, філософи, проповідники вшановують святу Катерину як свою небесну покровительку. Свята Катерина народилася в Олександрії у другій половині третього сторіччя. Вона була дочкою правителя Олександрії Конста і відзначалася світлим розумом, ученістю і красою. Багато знатних женихів бажали одружитися з нею, а мати і рідні умовляли її погодитися на шлюб. Але Катерина зволікала і говорила: «Якщо хочете, щоб я вийшла заміж, то знайдіть мені хлопця, подібного до мене красою і ученістю».
Одного разу мати Катерини, таємна християнка, повела дочку до свого духовного отця за порадою. Старець сказав дівчині, що знає юнака, який перевершує її в усьому. Потім він дав їй ікону Пресвятої Діви і пообіцяв, що вона допоможе їй побачити незвичайного Жениха.
У найближчу ніч явилося Катерині у сні, що Небесна Цариця, оточена ангелами, стоїть перед нею і тримає на руках Отрока, сяючого як сонце. Марно намагалася Катерина поглянути на Його обличчя: Він відвертався від неї. «Не зневажай Твого створіння, — благала Божа Мати свого Сина, — скажи їй, що вона повинна зробити, щоб побачити Твоє світле лице». «Хай вона повернеться до старця і дізнається від нього», — відповів Отрок.
Як тільки настав ранок, Катерина поспішила до старця, припала до його ніг і просила у поради. Старець детально пояснив їй істину віру, розповів про райське блаженство праведників і про загибель грішників. Діва повірила в Ісуса Христа як Сина Божого і прийняла святе хрещення.
Коли Катерина з оновленою душею повернулася додому, вона довго молилася, дякуючи Богу за милість, надану їй. Заснувши під час молитви, вона знову побачила Матір Божу. Тепер Божественний Отрок прихильно поглядав на неї. Пресвята Діва узяла праву руку дівчини, а Отрок надів їй дивний перстень, сказавши: «Не знай жениха земного». Катерина зрозуміла, що з цієї миті вона обручена Христу і прокинулася з ще більшою радістю на серці.
Незабаром до Олександрії прибув Максиміан (286-305 рр.), співправитель імператора Діоклетіана. Якраз у ці дні в Олександрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників віри Христової. Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п’ятдесят найосвіченніших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх у християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище.
Потерпівши невдачу на інтелектуальному поприщі, Максиміан, проте, не відступив від свого наміру переконати Катерину. Призвавши її, він прагнув спокусити її подарунками, обіцянками почестей і слави. Але Катерина залишалася непідкупною.
Максиміану довелося на короткий час відлучитися з міста. Його дружина, цариця Августа, що багато чула про мудрість Катерини, побажала побачити її. Зустрівшись і поговоривши з Катериною, Августа увірувала в Христа і прийняла християнську віру.
Коли Максиміан повернувся до Александрії, він знову послав за Катериною. Цього разу він зняв маску доброзичливості. Катерина була піддана численним тортурам, але не переставала сповідати себе християнкою. Одним із знарядь тортур, що стали символом святої Катерини були, описані в її житії, колеса з численними ножами: «Накажи влаштувати на одній осі чотири дерев'яні колеса, а по них навколо набити різні залізні вістря: два колеса хай повертаються в праву, а два в ліву сторону; по середині ж їх хай буде прив'язана дівчина, і колеса, що обертаються, роздрібнять її тіло. Але раніше хай тільки покажуть ці колеса Катерині, щоб вона, бачивши їх, убоялася жорстокої муки, і підкорялася б твоїй волі; якщо ж і після цього вона залишиться в колишній завзятості, — те хай прийме болісну смерть».
Ці колеса, згідно житію, були зруйновані ангелом , що зійшов з неба і позбавив Катерину від мук. Побачивши це чудо, імператриця Августа і царедворець Порфирій з двома стами воїнами перед всіма ісповідували віру в Христа і були страчені. Максиміан знову намагався облестити святу, запропонував їй одруження, але знову отримав відмову. Свята Катерина твердо сповідала вірність своєму Небесному Жениху Христу за що їй стяли голову. За переказами, з рани замість крові витекло молоко. Це відбулося 24 листопада (7 грудня) 307 року.
Після страти святої Катерини тіло її зникло. За переказами, воно було перенесене ангелами на вершину найвищої гори Синаю що тепер носить її ім'я. Три століття опісля, в середині VI століття монахи монастиря Преображення, побудованого імператором Юстиніаном, підкоряючись видінню, піднялися на гору, знайшли там останки святої Катерини (голову і правицю), упізнали їх за перстенем, який був даний їй Ісусом Христом, і перенесли мощі в церкву у куфоліконабазиліку.
Щодня після часів віруючим у куфоліконабазиліці відкривають доступ до мощів святої Катерини. На згадку про поклоніння мощам ченці дарувалили срібного перстеня із зображенням серця і словами ΑΓΙΑ ΑΙΚΑΤΕΡΙΝΑ (свята Катерина). Ще одна частина мощів (палець) знаходиться в мощевику ікони великомучениці Катерини в лівому нефі базилики і завжди відкриті віруючим для поклоніння.
Пам ять святої великомучениці шанується в усьому православному світі з особливими благоговінням і урочистістю. На честь святої Катерини будуються храми, багато монастирів називають її іменем.
Свято шанували великомученицю і в Київській Русі-Україні. Так відомо, що благовірним великим князем Ярославом Мудрим поруч із двома відомими храмами збудованими після святої Софії – Георгієвським та Ірининським, було зведено ще й храм святої Катерини.
1738 року грецька громада збудувала у Києві поруч із Магістерською площею, на землі, що належала грецькому купцеві Астаматісові Стіматі, дерв’яну каплицю. В 1739-41 роках замість каплиці збудували цегляну церкву, а років через сім при ній заснували грецький монастир святої Катерини.
Ще значно раніше до появи окремого монастиря на честь святої великомучениці Катерини в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі до головного його храму коштом Петра І та імператриці Катерини з півдня прибудували симетричний до бічного вівтаря святої великомучениці Варвари, бічний вівтар святої великомучениці Катерини. За монастирським переказом, Петро І заснував Катерининський бічний вівтар у пам’ять про своє, разом з армією, врятування під час невдалого Прутського походу 1711 року.
У розписах собору святого рівноапостольного князя Володимира у Києві В. М. Васнецову було дано особливим художнім стлем створити образи святих, наповнені високою духовною поезією і разом з тим написані з реалістичною достовірностью. Серед них образ святої Катерини вражаюче достовірний і незвичайний. Її несуть Ангели до воріт Небесного Єрусалиму, до обручившому її Собі Жениху.
Ще одним відомим храмом, присвяченим святій великомучениці є кафедральний храм Чернігівської єпархії УПЦ Київського Патріархату – Катерининська церква. Збудований у 1715 році на кошти Якова Лизогуба храм є типовим зразком козацького бароко.
7 грудня за новим стилем – престольний празник Катерининської церкви. Тому з нагоди храмового свята правлячий архиєрей Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ Київського Патріархату єпископ Нестор, духовенство і миряни шлють найширіші вітання правлячому архиєрею Чернігівської єпархії УПЦ Київського Патріархату єпископу Іларіону, духовенству і мирянам! На многая і благая літа!
