14 травня 2011 року, в день пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського і всієї Руси, повнота УПЦ Київського Патріархату відзначила 45-ліття служіння Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на Київській кафедрі. Від імені Чернігівської єпархії Предстоятеля привітав єпископ Іларіон.
Напередодні свята, 13 травня Предстоятель Київського Патріархату, у співслужінні сонму архієреїв та духовенства, звершив Всенічне бдіння у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі м. Києва. А в самий день свята, 14 травня, Божественну літургію.
Після Літургії відбувся Хресний хід навколо собору із мощами священномученика Макарія.
Від імені УПЦ Київського Патріархату ювіляра привітав митрополит Львівський і Сокальський Димитрій.
Напередодні, 13 травня Святійшого Патріарха Філарета привітав Священний Синод Київського Патріархату.
Ваша Святосте!
14 травня 2011 р. виповнюється 45 років Вашого служіння на Київській кафедрі.
Ми, Ваші співпрацівники на ниві Христовій, розуміємо й цінуємо Ваше смирення і небажання особливо відзначати цей без перебільшення непересічний ювілей. Такий приклад є вельми повчальним у наш час, коли не лише мирські люди, а навіть і деякі ієрархи захопилися гучними святкуваннями власних річниць та ювілеїв настільки, що і саме богослужіння готові полишати заради вітань і концертів.
Але, пори Ваше бажання, ми не маємо права обійти мовчанням цю дату, бо ж апостол Павел заповідає нам: «Вітайте наставників ваших» (Євр. 13:24). Тому прагнемо у переддень ювілею від імені Священного Синоду, від імені єпископату, духовенства, чернецтва і мирян – всієї повноти Київського Патріархату – словами цього вітання виявити нашу вдячність за Ваше довголітнє, плідне та невтомне служіння на кафедрі Київських першосвятителів.
Дивлячись із сьогоднішнього дня на той надзвичайно важкий, тернистий, але разом з тим і духовно радісний та багатоплідний шлях, який під Вашим керівництвом пройшла Церква Київська, Церква Українська від далекого 1966 року й донині, не можемо не засвідчити дії Промислу Божого, дії Божественної благодаті, яка зміцнювала знесилених і осоромлювала сильних віку цього.
Тому найперше прославляємо Пастиреначальника Господа Ісуса Христа за Його незліченні милості до Церкви Української, явлені за всі ці роки!
Бо ж скільки разів зовнішнім здавалося, що церковний корабель, на якому Господь поставив Вас бути кормчим, вже гине, тоне, розпадається і близький до повного знищення. Так думали і владоможні безбожники, цього сподівалися і противники автокефалії Української Церкви. Є й ті, хто і зараз сподівається подібного, – але за ці останні майже півстоліття Господь не раз явно показав, що сила Його в немочі звершується.
Зараз мало хто може собі навіть уявити, через які випробування, приниження, знущання, тісноту, скорботи доводилося вести Вам церковний корабель у далекі вже від нас роки державного безбожництва. Яку надзвичайну витримку, мудрість, стриманість і непохитну віру потрібно було мати для цього.
Сьогодні ми можемо вільно проповідувати – а тоді потрібно було зважувати кожне слово. Сьогодні ми маємо можливість вільного богослужіння і архіпастирських візитів – а тоді про це могли лише мріяти. Сьогодні постійно зводяться і освячуються нові храми – а тоді великою радістю було, якщо вдалося не допустити закриття храму діючого. Сьогодні кожен бажаючий має можливість отримати духовну освіту – а тоді лише подолавши численні перешкоди можна було стати вихованцем духовних шкіл. Сьогодні Церква Христова має пошану від суспільства і держави – а тоді до неї ставилися, як до «ворога прогресу» та «відсталих забобонів». Сьогодні можна служити рідною українською мовою, видавати у необхідній кількості богослужбові, богословські та повчальні книги – а тоді такі можливості здавалися неймовірними.
Можна ще довго перелічувати ті труднощі, з якими зіткнулися Ви, очоливши 45 років тому Київську архіпастирську кафедру. Але Ви не побоялися цих труднощів, не побоялися тісноти і скорботи служіння Христу, Ви боролися за Церкву – і за це Господь винагородив Вас радістю побачити плоди праці, коли з років державного атеїзму, як ніби з Вавилонського полону, Церква і побожний народ вийшли духовними переможцями. У цьому бачимо, як на Вас справдилися – і продовжують справджуватися – апостольські слова: «Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює» (Филип. 4:13).
Період войовничого безбожництва завершився – але ніколи не завершується духовна боротьба Церкви Христової. Після зовнішніх випробувань для Української Церкви настали випробування внутрішні. І багато хто піддався новим спокусам, відпав від Вас, від свого Київського архіпастиря. Багато хто з вчорашніх славословів у час темряви зрадив Вас та пішов за пастирями чужими. Але як у часи насильницького безвірництва Ви міцно тримали в руках кормило церковного корабля та вивели його з бурі, так і тепер Ви впевнено ведете його до тихого пристановища – до єдності у Помісній Православній Українській Церкві, до визнання її автокефалії.
Тому ми переконані, що як з минулих випробувань ведена Вами Церква вийшла переможцем, так і в нинішніх випробуваннях вона лише зміцниться та подолає всі негаразди.
Складаємо Вам, Ваша Святосте, щиру і сердечну подяку за невтомну працю, приклад якої надихає й спонукає кожного до самовідданого служіння Богові та Його Святій Церкві. Віримо, що не випадково початок Вашого служіння на Київській кафедрі припав на день пам’яті священномученика Макарія, Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, мощі якого благоговійно і молитовно вшановуються у Володимирському патріаршому соборі. Як він був вірний своєму покликанню аж до пролиття крові та смерті – так і Ви, Ваша Святосте, всі свої життєві сили, час, таланти віддаєте служінню Церкві. І саме тому, що Ви все віддаєте Богові – Господь повертає Вам сторицею, наділяючи здоров’ям, довголіттям, мудрістю, даючи Вам сили діяти тоді, коли інші знесилюються.
Бажаємо Вам, Святійший Владико, многих і благословенних літ Предстоятельського служіння на Київській кафедрі та звершення справи єднання й визнання автокефалії Помісної Православної Церкви Української. А найбільше бажаємо того, заради чого живе й трудиться кожен християнин – досягти спасіння й блаженства зі святими в Царстві нашого Небесного Отця!
Многії Вам літа, Святійший Владико! – Іс пола еті, Агіотате Деспота!
Фото Андрія Головкова
Прес-служба Чернігівської єпархії
