Страсна седмиця так називається тому, що в дні її згадуються страсті (страждання) Христа Спасителя.
У перші три дні співається зворушливий тропар: «Ось Жених гряде…» і після прочитання канону так званий екзапостиларій (від грецького слова екзапостелло – висилаю, – виходить співець на середину): «Чертог Твій бачу, Спасе…», - співаються по три рази, причому присутні в храмі повинні робити в кінці кожного співу земний поклон. У церковних співах і євангельському читанні на утрені і літургії у Великий Понеділок згадується висушення смоковниці (Мф. 21, 18-43); у Великий Вівторок - бесіди Ісуса Христа про Страшний Суд, притчі: про таланти і про десять дів (Мф. 25); у Велике Середу – помазання ніг Христа на вечері у Вифанії і зрада Юди (Мф. 26,1-16).
У Великий Четвер згадується Тайна Вечеря і встановлення таїнства Причастя. Зворушливий спів ірмосів канону і стихир мимоволі переносить слухачів до тієї великої справи, яка здійснювалася на Тайній Вечері. Літургія (св. Василія Великого) у Великий Четвер (як і у Велику Суботу) здійснюється разом з вечірнею.
Утреня на Велику П’ятницю завжди здійснюється з вечора (за вимогою Церковного Уставу, о другій годині ночі, – відповідає сьомій годині вечора) і називається стоянням, або «Страсті Господні». На утрені Великої П’ятниці читаються 12 Євангелій, які слухають віруючі із засвіченими свічками – на знак того, що світло Божества в Ісусі Христі не померкло і під час Його хресних страждань (див. Ін. 18, 6; Мф. 27: 45, 51-54; Лк. 22, 50.).
У Велику П’ятницю літургія, як образ Голгофської жертви (хресних страждань і смерті Христа), не служиться, але здійснюються особливі, так звані Царські часи (Царські часи здійснюються ще в навечір’я свят Різдва і Хрещення Господнього) з читанням вибраних (пророчих) псалмів, паримій, Апостола і Євангелія на кожній годині і співом зворушливих тропарів і стихир.
О 9-ій годині дня, або в 3-ю після полудня (година хресної смерті Господа Ісуса Христа), у Велику П’ятницю служиться урочиста вечірня з читанням паримій (пророчих), Апостола і Євангелія; а в кінці вечірні після співу Тебе, що зодягаєшся здійснюється урочисто-зворушливий обряд винесення плащаниці на середину храму з вівтаря при співі Благообразний Іосиф, чим зображується зняття з Хреста тіла Божественного Страждальника Іосифом і Никодимом.
У Велику Суботу на утрені після співу «Бог Господь» і тропаря «Благообразний Іосиф…» співаються перед плащаницею непорочні – 17-а кафізма, що починається словами «Блаженні непорочні…», – з новозавітними співами, що містять в собі зображення поховання Христа Спасителя, плач Богоматері, жінок-мироносиць і учнів Христових про померлого Вчителя. Це справді похоронні співи, тому віруючі стоять в цей час із засвіченими свічками. В кінці великого славослів’я при співі похоронним наспівом Святий Боже здійснюється хресний хід з плащаницею навколо храму, яким зображується поховання Христа Спасителя, запечатання гробу і приставлення варти до гробу, про що читається після цього і Євангеліє (Мф. 27, 62-66).
Літургія у Велику Суботу здійснюється разом з вечірнею (як і у Великий Четвер), на якій читається 15 паремій (Бут. 1, 1-13; Іс. 60, 1-16; Вих. 12, 1-11; Іон. 1, 1-16; 2, 1-11; 13, 1-10; 4, 1-11; Нав. 5, 10-15; Вих. 13, 20-22; 14, 1-32; 15, 1-19. Соф. 3, 8-15; 3 Цар. 17, 8-23; Іс. 61, 10-11; 62, 1-5; Бут. 22, 1-18; Іс. 61, 1-9; 4 Цар. 4, 8-37; Іс. 63, 11-19; 64, 1-5; Єрем. 31, 31-34; Дан. 3, 1-88.), що містять в собі пророцтва і прообрази про хресну смерть і воскресіння Ісуса Христа. Шоста паремія містить в собі опис переходу ізраїльтян через Червоне море, закінчується піснею Мойсея: «Співаймо Господеві, славно бо прославився», – співається багато разів; остання паремія - про чудесне спасіння трьох отроків у вавилонській печі, закінчується піснею: «Господеві співайте…», також співається кілька разів. Після прочитання Апостола співається вірш «Воскресни Боже…», під час якого священнослужителі з чорного священного одягу переоблачаються в білий – в нагадування того, що Ангели, які сповістили мироносицям про воскресіння Спасителя, були в білому одязі. Євангеліє читається вже про воскресіння Христа Спасителя. Замість Херувимської пісні співається зворушлива пісня «Нехай мовчить всяка плоть». В кінці літургії освячуються хліб і вино в нагадування, що християни перших століть після закінчення літургії цього дня не виходили з храму і, підкріпивши себе їжею, всю ніч проводили в церкві, слухаючи читання Діянь апостольських. А опівночі починалося пасхальне богослужіння. Тому Церковний Устав і наказує закінчувати літургію у Велику Суботу о другій годині ночі (відповідає восьмій вечора), після чого до початку пасхальної утрені читається книга Діянь апостольських.
