Молитва за упокійНедавно прочитала на одному з православних сайтів, що молитися за душу покійного, який не визнавав віри, небезпечно і можна нашкодити собі...У нас помер родич-атеїст. На мої вмовляння надіти натільний хрест і причаститися, відповідав відмовою, хоча відспівати дозволив...Чи не загравання це з Богом з його боку? Чи можна за нього молитися, чи буде йому від цього користь? І чи не буде шкоди нам?
Відповідає ієромонах Дорофей (Баранов)

Молитися за будь-яку покійну хрещену людину можна і потрібно, навіть якщо вона за життя нехтувала спілкуванням з Богом і Його Церквою.

У Вашому випадку є певна надія, адже, дозволивши зробити над собою відспівування, померлий «родич-атеїст», можливо, якось похитнувся в своїх атеїстичних переконаннях незадовго до смерті. Тим паче, що у нас немає права вирішувати, наскільки щирими були ті чи інші вчинки і слова покійного.

Часто, коли смерть неминуча і близька, у людини відбувається внутрішній переворот, те, що по-грецьки називається словом «криза» і перекладається як «суд», тобто суд над самим собою, що здійснюється совістю.

Така зміна може бути не помітна навіть родичам, і лише духовно чутлива і досвідчена людина може розгледіти це покаяння, що боязко пробивається через товщу гордості.

От чому так важливо не залишати наполегливих спроб привести до вмираючого священика; спочатку може бути відмова, а потім нерідко людина змінює свою думку, але вже соромиться сама попросити про зустріч з батюшкою.

Дійсно, може виявитися небезпечно молитися за душу померлого явного богоборця, атеїста, чи, наприклад, мага. Це пов’язано з тим, що такі люди, за висловом старця Паїсія Святогорця, дають дияволу владу над собою, і чим далі такий нещасний віддалився в своєму житті від Бога, тим більше диявол вважає таку людину за свою власність.

А він, як відомо, дуже неохоче розлучається з тим, що вважає вже остаточно своїм. Як же бути? Старець Паїсій на прикладі молитви за біснуватих дає пораду, як краще поступати у такому разі. Він говорить про те, що раніше за цю молитву треба віддати славослів’я Богу за те, що ми не відпали від Нього і маємо бажання і можливість звертатися до Нього з молитвою, а вже після цього зі смиренням просити Бога про милість до покійного. І найголовніше - прагнути уникати під час молитви гордовитих помислів, що своєю молитвою ми обов’язково вирішимо всі проблеми.

Гордість наша перешкодить Божественній допомозі, і ми не отримаємо просимого (а, точніше, потрібного, у Бога). Смирення ж - найсильніший удар по дияволу, який відступає перед цією царицею всіх чеснот.

Ось такі прості і мудрі поради Старця допоможуть нам - хто молиться за своїх покійних невіруючих родичів - принести реальну користь і втіху їх душам. А правильна молитва, тобто молитва заснована на вивченні думки Святих отців і духівників Церкви, ніколи нікому ще не принесла шкоди.

Джерело: Амвон