— Скажіть, будь ласка, ось у мене проблеми в житті, кому свічку поставити?— Богові поставте і помоліться.
— Та причому тут Бог, я ж Вас по-людськи питаю, якій іконі свічку ставити?....
—Та я Вам і кажу, Ви Богові помоліться і Йому свічку поставте.
— Я не за цим сюди прийшла, мені сказали свічку іконі поставити треба.
Цей діалог не вигадка, а сумний момент нашого сучасного духовного життя. І цілком можливо, що багатьом священикам доводилося бути свідками аналогічної ситуації. Людина приходить в храм свічку поставити, і скільки таких людей проходить за день.
Але з Богом ця людина в храмі так і не зустрілася. На жаль, формальний підхід до духовного життя став нормою в нашому суспільстві.
І навіть свічка, покликана виявляти нам наш внутрішній стан, в якому ми повинні приносити себе в жертву Богові, стала лише механізмом для вирішення життєвих питань.
Подібний формалізм торкнувся багатьох моментів духовного життя людини. Це виражається і в тому, як людина підходить до Таїнств Церкви, як молиться і куди спрямовує своє духовне життя. У наш час, коли суспільство в гонитві за західним споживчим комфортом і зручністю життя, сучасна людина намагається цей комфорт перенести і в духовну сферу.
Коли за одним помахом вирішуватимуться всі її проблеми: свічку поставив - і все добре. І на цьому грунті почала складатися навіть ціла традиція: цьому святому свічку за здоров’я, іншому - за вдале заміжжя.
Великого поширення набули різні молитви святим від псування, пристріту, для успіхів в торгівлі, від зубного болю, молитви затримання, молитва про отримання дару прозорливості, молитва за урожай огірків Рівноапостольному Костянтину імператорові Константинопольському і багато всього іншого.
Молитвослови, що містять такі молитви, є свого роду «бестселером», в мить розходяться серед віруючих. Особливе здивування викликають ікони, що привозяться іноді благочестивими прихожанами з паломницьких поїздок.
На зворотному боці таких ікон написані просто «приголомшливі» слова: ікона для придбання житла, ікона для заспокоєння злого начальника. Найдивовижніше, як швидко все це розповсюджується серед віруючих.
Чутки про чудеса, зцілення, пророцтва лжесвятих, незрозумілих старців і стариць розповсюджуються і запам’ятовуються народом набагато швидше і упевненіше, ніж проповідь священнослужителя, що закликає до очищення своєї душі від гріхів і пристрастей, про прихід до Бога.
Отже, сучасне духовне життя людини зводиться тільки до споживчої корзини і повної відсутності розуміння, що ж відбувається насправді. Є все і на всі випадки життя, а душа, як же бути з душею, хто її до Бога поведе?
Причина цього в духовній неграмотності православних людей, навіть тих, хто регулярно відвідує храм. Тому що дуже мало людей дійсно прагне до вивчення основ Православного віровчення.
Джерело: Амвон
