Канонізація преподобного Меркурія Бригинського7 грудня 2011 р. вірні Київського Патріархату на Чернігівщині відзначили подвійне свято. Традиційним вже стало урочисте вшанування пам’яті великомучениці Катерини, на честь якої посвячено престол кафедрального собору Чернігівської єпархії. Але цьогоріч до храмового свята додалася ще одна – і виняткова – подія: у Катериниському храмі відбувся чин прославлення преподобного Меркурія, ігумена Бригинського.

21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні розглянув прохання єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона про причислення до лику святих для місцевого шанування ігумена Меркурія (1870 – 1956), настоятеля парафії Святої Тройці в с. Бригинці Бобровицького району Чернігівської області. Владика представив Синоду інформацію про життя отця Меркурія, повідомив про його незмінне шанування віруючим народом, як праведника Божого, яке виявлялося і при його житті, і після його упокоєння. Також були зачитані свідчення про чудеса, які ставалися раніше і продовжують відбуватися тепер після молитовного звернення до ігумена Меркурія.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Розглянувши подані матеріали Священний Синод благословив причислити ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування. Також було визначено звершувати його пам’ять у Чернігівській єпархії 7 грудня нового стилю – в день, коли Церква згадує великомученика Меркурія, мученика Меркурія Смоленського та преподобного Меркурія, посника Печерського. До речі, саме на честь останнього і був названий отець Меркурій, коли приймав чернецтво у Києво-Печерській лаврі.

За згоди найближчих родичів ігумена Меркурія, які є вірними Київського Патріархату, отримавши відповідний дозвіл, духовенство на чолі з єпископом Іларіоном звершило обрітення мощей преподобного, який був у 1956 р. похований поруч з ним самим збудованою Свято-Троїцькою церквою в с. Бригинці. Святиня була привезена до домового храму при Чернігівському єпархіальному управлінні. Для належного вшанування преподобного Патріарх Київський Філарет благословив передати до Чернігова раку, в якій раніше зберігалися мощі священномученика Макарія, митрополита Київського.

На 7 грудня було призначено урочисте прославлення преподобного Меркурія. Стараннями єпископа Іларіона і його співпрацівників було приготовлено чудову ікону, видано Житіє преподобного, до якого включено свідчення про зцілення за молитвами до нього, акафіст з молитвою (упорядник видання – протоієрей Роман Кіник). Мощі отця Меркурія були покладені у раку та встановлені у Катерининському храмі.

6 грудня, напередодні храмового свята великомучениці Катерини, у кафедральному соборі було звершене Всенічне бдіння, яке очолили єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон та гості з Росії – архієпископ Білгородський і Обоянський Іоасаф та єпископ Валуйський Петро.

А в сам день свята і прославлення преподобного Меркурія до Чернігова очолити урочисте богослужіння прибув Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет та архієреї Київського Патріархату: архієпископи Білоцерківський Олександр, Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, Луцький і Волинський Михаїл, Черкаський і Чигиринський Іоан, єпископи Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній, Васильківський Феодосій, Харківський і Богодухівський Лаврентій, Тернопільський і Бучацький Нестор, Богуславський Євстратій, Конотопський Афанасій. Також на свято окрім духовенства і вірних з Чернігівщини прибули численні священики й віруючі з інших єпархій.

Загалом досить великий Катерининський храм не зміг вмістити всіх богомольців, так що значна їх частина слухала богослужіння на площі через динаміки. Також біля храму довелося організувати сповідь для тих, хто готувався до причастя. Загальне ж число присутніх на урочистостях склало близько тисячі чоловік.


На кордоні Чернігівської області Патріарха Філарета зустрів єпископ Іларіон та представники обласної влади. А на площі перед Катерининським храмом свого Предстоятеля зустріли також духовенство й численні вірні, які урочисто проводили Святійшого Патріарха до церкви.

Слід зазначити, що поруч з храмом вже багато років незаконно (що встановлено судом) знаходяться намети представників Московського Патріархату. Напередодні свята правоохоронні органи отримали інформацію про те, що активісти цього пікету готують акції протесту та навіть силове протистояння. Тому 7 грудня біля Катерининської церкви можна було побачити дуже багато міліціонерів. Але, на відміну від попередніх років, коли промосковські активісти влаштовували багатолюдні пікети та гучні скандування з образами на адресу Патріарха Філарета і Київського Патріархату, цього року вони були у зовсім малій кількості та поводили себе тихо. Мабуть на них смиряюче вплинула благодать Божа і молитви преподобного Меркурія…

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Після урочистої зустрічі та облачення Патріарха на середину храму вийшли архієреї та священики. Перед ракою з мощами та іконою отця Меркурія за традицією відбулася остання заупокійна літія. Потім секретар Священного Синоду єпископ Євстратій та керуючий єпархією єпископ Іларіон зачитали Акт про канонізацію преподобного Меркурія Бригинського.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Після оголошення Акту хор собору проспівав тропар і кондак новопрославленому святому, а духовенство – величання. «Ублажаємо тебе, преподобний отче наш Меркуріє…» – велично лунало під склепіннями храму. Відсьогодні цей спів разом з іншими молитвами до преподобного Меркурія часто звучатиме не тільки в Катерининський церкві, де спочиватимуть його святі мощі, але й у багатьох храмах Чернігівщини й України.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Патріарх Філарет з архієреями приклалися до мощей святого Меркурія, після чого розпочалося служіння Божественної літургії.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського.

Наприкінці служби Святійший Владика виголосив проповідь.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

 Літургія завершилася відпустом, після якого розпочався молебень до святої великомучениці Катерини та преподобного Меркурія. Духовенство винесло раку з мощами святого на площу перед храмом – щоби у богослужінні, молитві та прославленні змогли взяти участь усі, хто зібрався на свято. Патріарх прочитав молитву до преподобного Меркурія, після чого під багатократний спів величання до святих мощей приклалися архієреї та священики.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Здавалося, що сама природа розділила духовну радість Чернігівської землі та Української Церкви – після дещо похмурого ранку яскраво засяяло сонце, а морозець змінився легким теплом. Так і страждальне життя преподобного Меркурія обернулося блаженством у Царстві Небесному та прославленням на рідній землі.

Свято завершилося козацьким кулішем, яким у наметі біля храму пригостили всіх бажаючих. А у самому храмі довго ще не зупинявся струмок бажаючих прикластися до святих мощей угодника Божого.

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського

Канонізація преподобного Меркурія Бригинського


Виходячи з церкви Святійший Патріарх благословив присутніх парафіян, а на площі біля храму відповів на запитання численних кореспондентів ЗМІ.

З нагоди архіпастирського візиту Патріарха Філарета від імені Чернігівської єпархії відбулося прийняття, на якому Святійший Владика вручив церковні нагороди благодійникам та активним парафіянам Київського Патріархату.

Урочисте богослужіння і прославлення нового угодника Божого вже стало історією. Але кожен, хто був присутній на цій події, збереже у своєму серці духовну радість цього виняткового свята.

Є. Є.,
Церква.info

Фото: Чернігівська єпархія

ДОВІДКА

Преподобний Меркурій (в миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився у 1870 році в селі Щаснівка сучасного Бобровицького району Чернігівської області. Його батьки були глибоко віруючими людьми, своїх дітей, а їх було шестеро, вони виховували у благочесті та страху Божому. Тому і не дивно, що з юних літ Максим став палати любов’ю до Господа, відвідувати богослужіння у храмі, часто вночі ставав на молитву, а вдень допомагав у господарстві. Він не мислив себе без Бога та з ранніх літ мріяв назавжди присвятити себе чернечому служінню.

У зрілому віці, бажаючи ще більше послужити Богові, преподобний прийшов до Києво-Печерської Лаври, де за ревність до молитви, доброту, любов і працелюбність Максима зарахували до братії та постригли в ченці з іменем Меркурій, – на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах. Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.

Після жовтневого перевороту 1917 р. для Церкви, монастирів та ченців прийшов час особливих випробувань. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нова влада перетворила у «Всеукраїнське музейне містечко», а до 1930 року монастир було повністю ліквідовано. Ієромонах Меркурій став вигнанцем з улюбленої обителі, багато перетерпівши скорбот від гоніння безбожників на Православну Церкву та вірних її чад. Довгий час отець Меркурій проводив у молитві неподалік від Лаври та на квартирах у своїх духовних чад, але, не бажаючи їх обтяжувати та наражати на небезпеку, преподобний вирішив піти з Києва.

Старець пішов до рідного краю – на Чернігівщину. Що його там чекало, він не знав, але дорогою отець Меркурій спостерігав страшну картину боротьби влади із Богом, зруйновані храми та понівечені душі. Під враженням від побаченого до батьківського дому преподобний не пішов, щоби не зашкодити родичам, а оселився у с. Бригинці, що недалеко від Щаснівки.

Наприкінці 1942 року, коли під час німецької окупації України масово відкривалися храми, отець Меркурій став настоятелем місцевої парафії, служачи спочатку в хаті однієї благочестивої жінки. У 1946 р. його стараннями було збудовано парафіяльний Свято-Троїцький храм, в якому він своїми руками зробив престол, і святиня ця є й до сьогодні.

Всі, хто хоч раз зустрічався з отцем Меркурієм, довго його пам’ятали, засвідчуючи, що очі його сяяли радістю та любов’ю до ближніх. За молитвами преподобного не раз ставалися і зцілення. Так, одного разу до нього привезли хлопчину, що страждав на епілепсією, і за його молитвами недуга відійшла. «Допомогла віра батька і сльози матері», – говорив він, смиренно приховуючи дар, одержаний від Господа.

Через своє ревне служіння Богу та молитовну допомогу людям, преподобний терпів багато скорбот. До сьогодні люди передають із уст в уста розповідь про чудесне визволення отця Меркурія від смерті.

Сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку до скирти в поле, щоби вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність. Але коли пролунав наказ «вогонь», – зброя дала відсіч; те саме трапилося і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити святого, думаючи, що коли він йтиме, вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, тільки  сказав: «Цього разу не довелося вмерти».

Проживши богоугодно 86 років від народження, добре послуживши Богові та Святій Його Церкві, упокоївся ігумен Меркурій 7 листопада 1956 р. та похований на місцевому кладовищі.

Після упокоєння ігумена Меркурія віруючі продовжили шанувати його, приходячи до могили. Вже у наш час документально зафіксовано щонайменше п’ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, які сталися після молитов на могилі ігумена Меркурія.